Сидіти за столом,
Смакуючи щось
на зразок
твоєї душі
в старовинному кубку...
Випущені на волю
Всі суккуби.
Я дозволяю руці,
Чого не дозволю собі
Ні в якому разі,
Я дозволяю губам,
Чого не дозволю рукам
У торішньому році.
У тебе вже немає котів,
А натомість - твоя дитина
У іншому лоні...
А зараз - тільки долоні
І байдуже все...
Аж на півтора роки.
Зводить живіт
від сублімацій
І дивних снів,
що сняться
по черзі
тобі і мені.
Я знаю, що то
лиш
Чоловіче й Жіноче
Назустріч
крізь час
і полиск ілюзій-
цьогорічна повна
Незустріч недрузів.
Тому
їм енергію
твоїх рук спиною,
Секундно
впадаючи в транс.
Загоюю шкіру слиною,
Це ще один шанс
випускати на волю вірші
через пори перверзій,
Ти станеш батьком
моїх нових поезій...
Стоп!
Наглухо закручую крани
своєї душі.
Ти забув,
що
Я належу
Тільки собі...
У тебе сильний запах мужчини
і
светр у сіру смужку...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163891
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.01.2010
автор: LaLoba