Дружба

Маленька  кімнатка.  Ніч.  Пусто,  лише  хтось  сидить  на  ліжку.  Людина  починає  плакати.
В  той  самий  момент,  та  ж  сама  кімната  з  іншої  точки  зору
…Думки  вмирають,  щойно  зародившись(як  можна  порушити  цей  спокій).  Справжнісінький  Спокій,  хоч  і  до  болю  важкий.  Часточки  сутності  хочуть  вилетіти  у  вікно,  до  зоряного  неба,  нічного  міста.  Але  не  можуть,  залишаються  стікати  по  склу.
На  верхній  полиці  уявного  столу  сидить  Самотність.  Вбрана  у  сірий  плащ  перебирає  щось  у  руках.  На  краю  ліжка  сидить  Кохання,  воно  одіте  у  ніжно  червону  сукню  та  елегантні  босоніжки.  Ще  у  нього  на  шиї  висить  кулон  на  ланцюжку,  а  в  волосся  вплетені  різнобарвні  стрічки.
За  цим  всім,  визираючи  зі  шкафа,  спостерігає  Страх.  Видно  лише  його  сині  очиці.  Трохи  далі,  під  дверима,  обнімаючи  подушку  в  піжамі  сидить  Сон.  Він  не  наважується  підійти  ближче.  На  карнизі,  звісивши  одну  з  кінцівок,  відпочиває  Лінь.  Панує  тиша  всі  думають  про  своє.  Окрім  слизьких  думок  на  вікні.  По  щоках  людини  почали  сповзати  сльози.  Їхня  поява  приносить  якесь  полегшення.  Хтось,  обнявши  людину,  плаче  і  витирає  їй  сльози  –  Дружба.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163880
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.01.2010
автор: Кава