Сяють зорі на небі,
Зимової пори, вночі,
Їх сяйво срібне наш погляд притягує,
Наскрізь нас холодом пронизує.
Тремтить тіло від потоку току того,
Та вогонь серця зігріває його,
Переплавлює, як алхімік, на золото,
Дає по краплям душі тепло.
Я відчуваю тепло кохання твого,
Як плине по крові воно,
Як передається той потік мені,
Потік пристрасті і любові.
Той зв'язок з природою нас збуджує,
Та містерія відтворення почуттів заворожує,
Я чую тишу Всесвіту і любов Бога,
Нас, як і міріади інших краплин, поглинає вона.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163866
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 01.01.2010
автор: Макієвська Наталія Є.