Холодний вітер заблукав у полі
Він щастя своє там шукав
Молив благав у непокірливої долі
Щоб повернула ту, яку він так кохав
Холодний вітер обпікав долоні
Об полум’я гарячі язики
Він був весь час в бігах, в погоні
І проганяв усі сумні думки
Він так благав вернутися до нього,
А сльози його падали дощем
Він квітами стелив її дорогу,
І хащі всі рубав мечем.
Він так кохав, він так буде кохати
Лишень її на тисячі віків
Та їй ніколи більш цього не взнати
Бо її серце інший вже зігрів
Холодний вітер сів перепочити
Обтер він піт з холодного чола
Його кохання буде вічно жити
Лишень б вона щасливою була.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163697
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.12.2009
автор: M@gdalena