Не спиняй мої кроки. Я занадто довго стояла.
Не зрікайся провин, і хоча б сам собі не лукав...
Проклинаю той світ, проклинаю той день, що сконала
В нім частина мене. Ти тепер, мов отрутою став.
Зупиняється час. Так повільно ще тягне за рану.
І моментами звук, як колоди, як чорна зима...
Я ще дихаю, значить, тебе забувати ще рано,
Але щоб повернути у мене вже часу нема...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163386
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.12.2009
автор: Христя Волощак