Ми навчились вмирати двічі
І так легко брешем у вічі...
Ми діти спотвореної цивілізації,
Смертельно хворі на деградацію...
Дієві заходи усі безсилі проти скам'яніння серця!
Мені нічого не допомагає!воно ще б'ється?ні, не б'ється!
Знов сам-на-сам з думками, віч-на-віч з собою...
А ти десь там, холоне чай, і час тече холодною рікою...
Наші мрії ідентичні до болю
Ми хочем тиші, тиші! спокою!
Ми нікого уже не жалієм
І любов вже нас більше не гріє...
А я тікаю геть, боюся озирнутись, там дощі...
Кому потрібні курси, де вчать заробляти гроші?
Навчіть людиною лишитись і від себе не тікати!!!
Вони нас дурять, ми слухом любим.Досить зволікати..!
Ми заручники цього світу
Мали б бути нації цвітом...
В душі криза усе поглинає.
Прокинься!!! Україна благає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163323
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.12.2009
автор: Галинк@