Душа-то храм, а Бог- то є любов
Кохання вище сонця пiднiмалось,
Немов троянда у саду цвiло,
Iскрилося, святим вогнем палало.
Смiялось передзвоном кришталю,
У росах чистих вранiшнiх купалось,
Тихенько шепотiло -"Я люблю"
Кайдани зла iз рук моїх знiмало.
Я нiс його крiзь терни i пiтьму,
Цвiла любов - свiтилися долонi.
I зазирали зими у весну,
Лишалися в її п'янкiм полонi.
Лилось кохання мов стрiмка рiка,
Ламало перешкоди i шумiло.
До рук моїх торкнулася рука-
Вони перетворилися на крила.
Дуетом лилося сердець биття
I в унiсон пiдспiвували квiти.
Так на землi з'явилося життя,
З'явилося палати, а не тлiти !
Допоки розпускаються квiтки
I рiки витiкають в буйне море
Лише любов'ю свiтяться стежки,
В нiй - сенс життя, в нiй iстина говорить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163138
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.12.2009
автор: grey