Шум, неспокій, суєта,
- все змішалось разом.
А в душі лиш пустота,
й до усіх відраза.
Кожен править за своє,
хтось біжить, щось тягне.
той, у кого усе є,
той, ще більше прагне.
Ліс і річка вже не ті,
поле, гай і гори.
я живу у самоті,
хоч не знаю горя.
Де поділися ті барви,
що так майоріли?
Що зробилося з людьми?
Всі мов подуріли!
Син на батька-
руку тягне,
Матір - кидає дитя...
То скажіть же люди добрі,
то ж , яке в нас майбуття?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162515
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.12.2009
автор: МАША БЕСТ