Ранковий промінь сонця пестив роси,
Купався в травах лагідній красі.
Чесав вербі-красуні довгі коси,
Виблискував красою у росі.
Він лоскотом будив троянду пишну,
Цілуючи її п'янкі вуста.
Звабливо обіймав налиту вишню
Шептав слова кохання і тепла.
Здіймалось сонце, обрій покидало
Зникала щастям спалена роса,
Троянда сонцю личко відкривала,
Із вітром загравала вже верба…
Трава дощу чекала, спрагла знову
Зігріта променем зміцнілим і жарким
А може ранку… Де його кохання
Знов буде ніжним, лагідно п'янким.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162211
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.12.2009
автор: Адель Станіславська