Коли ти спиш – все наче помирає.
Надовго замовкають солов’ї.
Печаль у білу одіж зодягає,
В обійми забира тебе свої.
І так довкола стане тихо-тихо,
Що серце затріпоче від жалю...
Зима суворо холодом в нім дише.
Та я її Любов’ю розтоплю.
Я поглядом своїм тебе зігрію,
Коханням пробуджу тебе від сну.
Твоїм обіймам серце я відкрию
І разом ми зустрінемо весну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162166
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.12.2009
автор: Адель Станіславська