Хтось якось обізвав мене марокканкою
Із якого це дива ви так вільно мене перенаціоналізовуєте
Я ж вам не паспорт, я не папірчик
На якому можна швидко поставити одну-дні печатки
І готово!
Мене потрібно було довго готувати, перш ніж я з’явилася
Саме такою якою українкою і створінням є.
Вам звісно хочеться сказати, що на півночі Африки
Зараз трохи краще і тепліше, аніж у Києві.
Але що з того, коли і водами Дніпра уже пливе
Змійка, яка також часто-частенько буває схожою на Сахару.
Часто мороз на вулиці …………… буває справжнім
Таким візерунчастим, що аж гаряче до почервоніння
Рум’янці снігових обіймів і зліплених сніговиків
Мають тільки одне забарвлення – гірке як кава з цукром
Нам не потрібне Марокко щоб зігрітися
Кохатися ніколи не холодно
Кохатися коханням завжди тропічно
Нам не шкодить навіть морозиво
Смачних і покинутих київських вулиць взимку
Так вже сталося, що марокканці також люди…
Зрештою, як і ми – марокканці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162145
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.12.2009
автор: Рожевий Фламінг