Несу тебе, як зірку, на долоні,
Боюся кинути, боюся розтоптати.
Як те дитя у материнськім лоні,
Гойдаю ніжно, щоб ти міг зростати.
Несу дорогами, стежками і ярами,
Полями літніми, де коршуни літають...
Долоні тепло – ти гориш вогнями,
Від вітру я рукою затуляю...
Гори, палай, бо навіть зірка гасне,
Стає зненацька чорною дірою.
Я стану подихом, щоб врятувати вчасно,
Коли спіткнешся. Тільки будь собою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162118
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.12.2009
автор: Щаслива мить