Сміявся день над нашими гріхами,
Сміялась ніч над нашим забуттям.
А ми були звичайними богами,
Що не змирились з вічним каяттям.
Ми танули у хтивості бажання,
Нас не лякав життя переполох,
Ділили лише істинне кохання,
Отримали ж його одне на двох.
Але пройшло життя кудись безслідно,
Клеймо лишивши на старих тілах.
Та все сміялись день і ніч безслівно,
Бо гріх усе ще жив в серцях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162008
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.12.2009
автор: СьомеНебо