Десятий янгол трубить нам що вже кінець,
а зорі долі пророкують мені вельон,
боюсь що мої мрії всі зведуться на нівець,
базбарвно ж жити з почуттям, без дії.
Отак кохаєш п*яним поглядом безумства,
як милостиню просиш поцілунки,
тікаєш крізь болюче Твоє волелюбство,
і тіло своє занотовуєш до стратегічно вигаданих пунктів.
А світ навколо б*ється пульсом ритму,
у сніжних пагорбах шукають подарунки,
і хтось один, так схожий на прибульця,
засне у новорічну ніч й чекатиме Твої примарних поцілунків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161928
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.12.2009
автор: Helena Autumn