@-/

Троянду  знищили  без  жалю.
Повісили  на  ржавому  хресті,
Без  співчуття,  без  гризоти  сумління,
Кохані  люди  –  жертвенні  такі.
Розіп’яли  й  залишили  вмирати,
Не  дочекавшись  смертної  туги,
Останньої  хвилини  й  миті,
Коли  душа  відходить  в  рай.

Вона  не  вмерла  не  зітліла,
Перетворилася  в  гербарій,  пустоту.
В  якій  не  має  крих  жалю,
Лиш  сірість  зовнішньої  маски
З  якою  їй  надали  жити.
Однак  в  природі  безліч  кольорів.
Й  вона  уже  малює  маски,
Проте  не  замальовує  голки.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161775
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.12.2009
автор: Butterfle