Згубивши усі залишки терпіння,
й згорнувши свої ніжні пелюстки,
ридає квітка, просячи спасіння,
не так як інші, не як всі квітки.
Немає сил підняти жовте листя,
й голівку опустила від небес.
Нема на світі гіршого їй місця,
ніж там, де жоден досі не воскрес.
Вона брудна, покинута і квола,
і неоціненим лишився її цвіт.
Усе минає, мчить усе довкола,
та квітка досі квітне на весь світ.
Її краса затьмарена та вбита
байдужістю людських пустих очей.
Ця квітка тільки холодом сповита
пустого міста і німих ночей.
2.12.08
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161711
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.12.2009
автор: Nephraell