І знов робитимемо вигляд, що нічого не було,
Будемо жити так, ніби між нами товсте скло.
Я буду битися об нього, поки буде сила,
А ти дивитися… Ой, що ж я наробила?!
Уже немає сліз. Нема, мабуть і почуттів.
Здається, ти саме цього так сильно і хотів:
Щоб не ідеалізувала тебе, щоб розлюбила…
Та я тобі так і не віддала свого серця крила,
Тож не радій: довго битися об скло не буду.
Це надто боляче. Закінчу виставу, тебе забуду.
А потім роби собі, що тільки не захочеш:
Струни моєї гітари-душі вже не залоскочеш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161694
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.12.2009
автор: Ковтан Надія