Загубила…

Я  розумію,  що  щось  загубила,
Я  відчуваю,  що  щось  віднайшла.
Знаю  я,  що  любила,
Любила  і  просто  пішла.
Пішла  не  навмисно,  так  вийшло,
Пішла  я  у  даль,  назавжди,
Світила  мені  променисто
Дорога    у  інші  світи.
І  на  мить  оглянулась  на  тебе,
Лиш  на  мить,  а  серце  співало.
Я  знала,  що  йти  мені  треба,
А  серце  до  тебе  бажало.
Лишила  тебе  в  самотині,
Лишила  проблеми  тобі,
Дороги  до  тебе  віднині
Не  вернуть,  не  вернуть  мені.
Я  б  бажала  змінити  минуле
І  до  тебе  вернути  життя.
Та  на  мить  я,  напевно,  забула,
Що  зрадила  віру  в  буття.
Я  зрадила  віру  у  себе,
Мені  ти,  будь  ласка,  прости.
Знаю,  не  треба,  не  треба
Тягар  у  душі  цей  нести.
Я  очі  побачити  прошу,
Ті  очі  твої  неземні,
Не  знаю,  як  витримать  ношу,
Як  витримать  долю  мені.
Я  хочу  твій  голос  почути,
Той  голос,  що  спокій  несе.
Я  хочу  кохання  відчути,
Мені  почуття  це  нове.
Я  хочу.  Я  хочу.  Бажаю.
Бажаю  в  кохання  впірнуть,
Та  як  це  зробити  –  не  знаю!
Я  хочу  тебе  повернуть!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161408
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.12.2009
автор: Ніка Мельник