Що думаєш ти, коли дивляться в даль
Розумні твої оченята,
Коли простягаєш до мене свої
Маленькі пухкі рученята?
Любов твоя щира, велика й проста.
Ні користі в ній ні обману.
Як прикро, мій сину, такою як ти
Я мабуть вже більше не стану.
Я теж колись вміла любити, як ти –
Ой, як би ж усе повернути!
В дитинства рожеві і радісні сни
На кілька хвилин хоч майнути.
Як треба багато навчитись мені
Від тебе, коханий мій сину,
Дитячої щирості і простоти,
прощаючи всяку провину!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161366
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.12.2009
автор: Адель Станіславська