Чи зможу коли покохати ? Не знаю,я,
Розтрачена давно любов моя
І серце своє на замок закрила, ключ викинула,
А душа панцирем заросла, твердинею стала.
Ще не зустріла чоловіка такого,
Хто б міг підібрати ключі до серця мого,
Панцир душі розбити,
На волю любов випустити.
Так, підбиралися деякі до моєї самоти
Та не встояли, та не змогли,
Що потрібно зробити,
Сил не хватило, бо не любили вони.
Сили нерівні, слабкі чоловіки пішли
Та й лениві, не можуть дамі догодити,
Жаль букетика, цукерочок, коньячку купити,
На побачення часу викроїти, поговорити.
Їм би зразу в койку, по бистрому "діло" зробити,
Пар випустити та й далі поскакати,
Інших одиноких дам, таким "ділом" «ощасливити»,
А поговорити, а покохати, а полюбити? Ніколи.
Важка праця, любов ця,
Рідкий чоловік перенесе в душі кохання це,
Бояться обов`язків, зобов`язань вони і того, що зрадять їх,
І покинуть, таких гарних, і крутих...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161310
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.12.2009
автор: Макієвська Наталія Є.