Нелегка ноша це–
жіноча доля.
У неї смак солоної сльози.
Мов у тюрмі,
хоч ніби і на волі...
Молюся,
дивлячись на образи
і все питаю Господа, питаю:
Навіщо, Боже,
нащо так, чому
предрік Ти жінці
у Едемськім Раї,
Щоби корилася вона йому?
Чому лиш жінку
Ти скарав так тяжко –
вчинив її рабинею раба...
Вона згрішила,
так, згрішила важко,
Але ж і він удався до гріха.
Чому Ти, Боже,
не ділив нарівно,
Щоби і він частину мук узяв?..
...Прости, мій Боже,
вибач мя невірну.
Ти краще знав - кому, і що давав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161220
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.12.2009
автор: Адель Станіславська