Не повернеш уже всіх моїх сліз,
і почуття вже не вкладаю у вірші.
Життя тобі довірила і ніж -
у спину кинув ти...тепер дощі...
Не розумію, ти ж такий як всі.
І як попалась на твої зелені очі?!
Усе, що було в серці і душі -
трунком збереглось в глибинах ночі.
О, як обняти хочу, зав'язати шарф,
як малюкові гладити волосся.
Своїх думок нестримуючий шал
згашу, посію попелом в колосся.
Хай вітер забере і подарує
кам'яній-діві схиленій журбі.
А небо почуття хай намалює,
колись згадаєш при ранковій млі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161036
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.12.2009
автор: тепла осінь