Так, наче і нічого не було.
Немов би в сні – завіса із туману…
Цілуєш, як дитину – у чоло,
Із повсякденного витягуєш обману.
І човник, повен літнього тепла
Вже ген за обрій спогадів заплив.
Лише для тебе я завжди мала.
І чи сильніше хто коли любив?
Твій голос, усмішку і… сльози на очах
Я присягаюсь, не забуду, скільки житиму!
За тебе я молюся навіть в снах.
Кровинко рідна, мамо… я любитиму!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160972
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.12.2009
автор: Julia July