Запотіле скло у вікні «в нікуди»…
Ледь помітно світ за обмеженням.
В мого раціо є приблуди,
Що вбивають думки облегшенням.
Мандариновий запах не радує…
А я так любила ним дихати!
Вето думати не дає
Й жити мріями… А ще ти…
Зорі падають як назло,
Провокуючи жити бажаннями.
Але в пам’яті те вікно…
Запотіле вікно стражданнями.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160647
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.12.2009
автор: Julia July