У полі дозрівають колоски.
Гарячий липень згадує про літо.
І вечір дотиком ласкавої руки
Розсипле роси – намистинки в квіти,
І все у світі мов би затріпоче,
Душа спокою, затишку захоче.
У полі спека дихає в лице,
Час стомлено спинився, мов нероба,
Але налите, мабуть, по вінце
Теплом й любов’ю серце хлібороба.
А взавтра вранці вітер світ розбудить,
І серед трав так затишно нам буде...
Все забувається, бо час таки мина,
Уже стерня на полі, вітер й спокій,
І ночі безпросвітна глибина,
Але ще чути літа тихі кроки...
І ні сльозинки з неба, ні негодам!
А зорі літні з розуму як зводять!
У полі доривають колоски,
Ген пролетів у небі чистім жайвір,
Торкнеться вечір стомлено руки.
Здається, рік цей видався врожайним.
Приємна втома... запах хліба й вишень.
Сплять громовиці, світ єднає тиша!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159617
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.12.2009
автор: Farjen