Я не хочу ні з ким говорити,
Я лежу, мов камінь розбитий.
Я мов труп, що помер надто швидко,
Я кавалки, тих мрій недобитих.
Я втрачаю себе по секундно
Я міняюсь, нікому не нудно?
Залишіть мене в спокої просто
Хай згниє, все що було хороше
Хай навіки зруйновані замки,
Розсипаються знов і знов на кавалки.
Хай ніколи не пахнуть троянди,
Хай ніколи не буде кохання,
Хай під кроками кожну хвилину,
Осипається скеля камінна,
Хай забудуть всі раз, і назавжди,
Що втопились у морі бажання.
Хай вмирають, зникають безслідно
Хай ніколи мене не помітять,
Хай заставлять себе прогулятись,
По місцях так знайомих до болю,
Хай заставлять себе закохатись,
У прірву, пусту та холодну.
Хай живуть собі далі без мене,
Хай вмирають але не для мене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159175
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.12.2009
автор: Кава