Це чорне небо, у якому світять зорі...
І місяць цей, сумний та мовчазний...
На його темній стороні шукаю свою долю,
Безодня там поглине увесь біль.
Злечу у вись, назустріч
злим вітрам
Упасти не боюсь, тримає міцна віра
Розправлю крила і віддамся почуттям
Хоч мучить біль, жива іще надія.
Покотяться лицем сльози діамантові
Чатує смерть, їй не спіймать мене...
Я сильна, світ в моїх руках
І зірку з неба можу я дістати
Для тебе...
Але тобі, мабуть, цього не треба!
Тоді візьми хоч серце, не гордуй
В обійми смерті полечу за тебе...
Останню пісню, спів душі, відчуй
Вже падає на землю тіло мертве...
Останній погляд у бездонне небо
Усмішка на вустах, уже нічого не треба
Лиш серце збережи, бо я вже відлітаю
Без крил, на небо, йду до раю...
Залишу на землі непереборний слід
І чистий спогад про мій ангельський політ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159137
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.12.2009
автор: Галинк@