Я далі маю сни про Твоїх нових пасій,
котрі торкають твоє непоголене обличчя,
вустами бавляться в Твої вуста.
Я далі маю божевільно непотрібні сни,
що сняться на обривках Осені
й початках вже обридлої зими.
За пів годинни до завершення
циклічного пришестя золотої панни
я дихала в прочинену кватирку
й карбувала подихи людей,
що дихали востаннє Восени.
На зламі двох сезонів й далі сняться сни,
не розірвати їх, не вимкнути,
так само як не взнати суті того, що приходить.
Наскільки та картинка сновидінь мені корисна?
наскільки потребую? для чого все мотає серце-мозок?
для чого хтось (хто?) з невіданих країв приносить ці кадри
непотрібного мені кіно...
Чи варто бачити обличчя тих дівчаток, що посміхаються,
й дають мені гарантії, що в вашій парі повна ідеальність-гармонійність?
чому у моїх грудях закрадається чуття того що ми зумієм,
що для спільної з Тобою кінострічки ще далеко не кінець?
1.12.09 вечірнє
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158850
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.12.2009
автор: Helena Autumn