Підвіконня – це ніби вівтар….
Мій маленький …. в якому ховаюсь….
Час від часу на нім сповідаюсь,
Від своїх свіже спечених ран.
До зірок ось рукою подати,
Побутові проблеми розсію
Чашка кави з миттєвою дією
Не дає мені тут засинати.
Підвіконня – частиночка світу
МОГО, де я вчуся любити,
Прощати, творити і жити
І сонечком бути зігріта.
(23:51)
01.12.2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158820
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.12.2009
автор: Missi