Чому мене життя пленило
у почуття свої міцні,
а я й не знаю в чому сила,
яка жевріє у мені.
І як її тепер назвати,
щоб хтось мене - та й зрозумів,
і як мені вже існувати,
коли я бувши у біді,
не мав від кого дочекатись
тієї помочі - яка,
була потрібна того часу,
а хтось її не відчував.
Порадьте друзі що робити,
бо я тепер немов у снах,
не знаю як й куди подітись,
і що зробити, щоб тепер,
на даний час усім у світі
тепліше стало на очах,
якими бачать те, що й я.
Щоби добрішими всі стали,
й забули злобу, яка вже
не тільки нам одним мішає,
а навіть тим, кому везе.
Бо із моєї точки зору
отак не буде кожен день
і ми, іще засієм поле,
яке прославить наше слово.
Тож нам не треба лінуватись,
а взяти сили у одне,
щоби нам разом всім податись,
своїми працями ночей,
на сторінки тих книг багатих,
які читають кожен день...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158503
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.11.2009
автор: задумливий