От я людина гармонійна
і не складна душа моя.
Я можу жити і радіти,
і сонцю, небу і зіркам,
та лиш не можу поділити,
того що лине звіддаля,
з душі моєї і від серця,
якісь нестримні почуття.
Що кожен раз чимбільш зростають
і розривають на шматки,
моє єство, що осіяла
нестримна сила не на мить!
І як назвати тую силу,
давно вже мучу я себе,
однак я того не забуду,
що все ж кохання основне.
І треба лиш його чекати,
шукати всюди і завжди,
тоді й воно себе покаже
і Купідон поцілить в ціль!
Чекати буду тої миті
із нетерпінням кожен день,
для того щоби зрозуміти,
чого проходить день-за-днем...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158498
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.11.2009
автор: задумливий