Ти так любив збирати з-під моїх очей кришталеву росу.
Любив переливами чистих дзеркал малювати мою красу.
Читав мої думки,що томами надходили в продаж.
Ти вважав мене ідеалом та завжди пробачав кожен промах.
Ти голубив руками мої коси світло-шовкові.
Ти так ніжно торкав уста мої малинові.
Бачив радість і смуток у небесних очах,
І одним лише поглядом проганяв мій нічний страх.
Ти коханням зцілявся, ти моїм був навік.
Я ж боялась,щоб час до кінця не добіг.
Я хотіла,щоб ти поклонявся мені,
Та ніяк не хотіла бути ідолом тобі.
Я могла все життя зазирати у твоє єство,
Ти кохав мене,і кохання це тільки росло.
Ми в взаємну залежність погрузли сповна,
І ніщо б не спалило любові дотла.
Якби ж ми хоч кохали на крихітку менше,
Якби ж ми наш вогонь розвели трохи легше...
А так погоріли у пристраснім полум'ї,
І навік залишились в житті обездолені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158310
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.11.2009
автор: k-ivanka