. "Летять дні. Падають яблука...
А що ми зловили в долоні душі?"
Ти лежиш біля мене
Розлого,..
Ніби яблуня з пишним врожаєм...
І пам'ять воскресла,..
(моя ти небого...)
... Я звівся в стременах
Й лечу... Хто зупинить малого?
Попереду сад. А ми і не знаєм
Чи видержить сук...
Та який смак...
тих яблук в чужому сад́у.
Як стріла, після того,
як спущений лук
Летимо у той сад... на свою біду...
........................................................
... Ти ніжно торкнулась мого рамена,
І яблука-перси колишуться, грають...
(І пропали стремена...)
І ми вже не знаєм,
Ніч це чи день, бо...
Лише відчуваем,
Як падає небо
Міріадами тихих зірок...
... Жилка на шиї
напружено б'ється, -
До тебе лиш крок...
І знов безконечне падіння,
Якому немає кінця...
А в твоїх очах...
застигло видіння,
В відблиску мого лиця...
......................................
... Падає яблуко!..
Червоне.
Велике.
Пишнобоке...
І маленьке дівча -
Мале.
Худе.
Чорнооке...
Метнулось до нього,
навперейми...
Кинулась так, ніби не жити.
Упала. Мелькнули колінця,
Ну, що тут робити,
віри не йми...
Наївне дівча...
Та яблуко встигла зловити!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158297
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 28.11.2009
автор: Д З В О Н А Р