Просторість душ і тіл десь заблукала у лісах.
Нас закували у кайдани.
Ми мріяли померти з посмішкою на устах,
Але ми й досі не вмирали.
Черпали звідкись сили для життя,
Голубились в кутках самотніх вулиць.
Ми додавали трохи перцю в свої почуття,
Щоб просто від кохання не забутись.
Трималися руками за мотузки часу,
Не називали речі іменами.
Любили випробовувати долю нашу,
А потім гірко умивалися сльозами.
Тікали від шаблонів і людської порожнечі,
Розігрували в лотерею кожен крок.
Та не помітили,коли підкрався темний вечір,
І запалив по світу тисячі свічок.
А ми...а ми догралися з життям,
Ми просто загубили сенс у грі оцій.
Ми жили просто так,і нам не втям
Було закінчити на хеппі енді цей двобій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158291
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.11.2009
автор: k-ivanka