Зупинися, благаю, хоча би на мить!
Невже ти не бачиш, хто там стоїть?
Потворна істота з гострою косою!
Тебе вона хоче забрати з собою!
Зупинися, благаю! Не йди, почекай!
За два кроки від тебе, мабуть, уже рай...
Але там немає мене, мами, тата,
Хоч радощів, певно, є дуже багато...
Та невже ти бажаєш мати такий рай?
Зупинися! Благаю: не йди, почекай...
Я б побігла, зупинила, обійняла.
Та є між нами вже часу гірка пітьма.
Це лише сон. Це кошмар моєї душі:
Бути так близько... і дати піти.
12.10.2009 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157788
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.11.2009
автор: Ковтан Надія