Скажи мені, небо, чого ти так плачеш?
Дощами сльози , неначе з прірви ллєш,
Такі вони німі, гіркі, невтішні,
Як моє життя грішне...
Не плач, прошу тебе, не плач,
Не напускай ти смутку іще,
І так тяжко та тривожно на душі стає,
Від твоїх сліз, ще більше там, мені пече.
Прошу тебе,
Своїми сльозами не омивай мене,
Я чекаю сьогодні його,
Ангела свого,
Що прийде він і втішить
І скаже: забудь про те,
Що було колись грішне,
Уже не буде гірше,
Живи і радій новому,
Сьогоднішньому, безгрішному,
Бо прощена вже ти,
Давно спокутувала земні свої гріхи.
Омило небо мене сльозами,
Я чиста , перед алтарем стою,
Щастя на долю молю
І за того, кого любила, і люблю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157642
Рубрика: Верлібр
дата надходження 25.11.2009
автор: Макієвська Наталія Є.