(рефлексія до віршів Тараса Федюка, карантину і її відсутності)
Знову хворієш, один,
Життя витікає з ока
Повільно неначе кроки
У натовпі -
За спиною безлічі спин.
Слова вкрадеш у років,
А вони
Безжально дозволять
Їх вкрасти й відлетять
У спогадів стоки.
Трохи згадати є час,
І ніби зупинишся в кашлі -
Якісь там риби
В пов'зках і марлі
Оточують нас.
Дзвінків у самотність - лиш нуль хвилин
До мене від неї,
А в скронях -
Ото́го старого слів ахінея,
І можливо, та все ж - один.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157196
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.11.2009
автор: Джероніто