Посивіла мама

Посивіла  мама
Посивіла  мама  біла,як  голубка
Срібносинім  сяйвом  голівку  вкрива
Спомин  ятрить  душу,серце  її  крає
Полину  гіркого  розлука  лягла
Мов  крилата  скрипка  тугою  співає
А  печаль  осінню  крають  журавлі
Хрещатим  барвінком  стежка  заростає
Де  ходив  мій  батько  по  святій  землі
Не  зміряти  болю,що  сіє  дощами
Поглинає  серце,вітрами  щемить
Розлучає  долю  прожиту  роками
І  навіки  в  небо  доТворця  летить
Мамині  світанки  зрошені  сльозами
Вигляда  з  віконця  дітей  із  доріг
Сумує  журавка  довгими  ночами
Тільки  в  сни  приходить  любий  чоловік
Мамо  моя  мила  ,пташко  сизокрила
Впав  на  твою  долю  цей  тернистий  шлях
Світла  Пам'ять  батька  у  серцях  лишилась
 Буде  вічно  жити  в  наших  молитвах
Посивіла  мама,біла  як  голубка
Срібносинім  сяйвом  голівку  вкрива
Працею  схилилась,як  верба  низенько
Відведені  Богом  дожива  літа!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156790
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.11.2009
автор: nadya g