Нехай моє ім'я запам'ятає вітер,
Осіннє листя в вільному польоті понесе.
Нехай засне воно в пелюстках зсохлих квітів.
Просто засне, не зникне й не помре.
Нехай усе, що я роблю запам'ятає небо,
Хай сонце кожен крок мій освітить.
Той крок, що вів крізь час мене до тебе.
Той крок, що слід його ховавсь в ясну блакить.
В гілках дерев, слова, затихніть хоч на мить,
Та ж хай ця мить розтягнеться на віки вічні.
У пам*яті столітньої кори дубів живіть,
Мої слова, думки і дії мої грішні.
Нехай про те, як я жила не забуває людство,
Хай те, як я кохала буде прикладом для вас.
Хай вірші мої сплять в білих троянд пелюстках.
Спокійно сплять і розчиняються з моїм ім'ям.
Нехай моє життя запам'ятає вітер.
Осіннє листя в вільному польоті понесе.
Не забувайте мої карі очі, квіти.
Як не забудете – і пам'ять не помре.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156759
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.11.2009
автор: Туся Сонячна