Останні листочки летять під ноги,
Вітром сполохані,
Немов мішура граючись
По дощовій воді ковзаючись,
А потім у калюжах вони тонуть
І ми ще взуттям по них ялозимо,
Припечатуємо до асфальту чи в землю,
Поки не прибере їх двірник, як сміття вже.
Так жаль, коли воно вмирає,
Коли життя, хоч і на холодну пору та завмирає,
Відпочиває зимової днини,
До весни,
Коли народиться нове життя з нової лози,
Зелененькими свіжими листочками,
Щоб душа наша звеселялася,
А очі милувалися...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156393
Рубрика: Верлібр
дата надходження 18.11.2009
автор: Макієвська Наталія Є.