Зневолений Дух.
Ті корчі, що схожі
на лаписька
Зеленавий «світ».
Невже то все
За вільний Дух –
карання
Болота нудь і
Лісові хащі.
Багрянець скис
від плісняви,
що то як друга
шкіра стала
Абись не виділи
у нетрях
невидющим зором
чи смертні
чи то яка мара .
І ліс той
не дає злетіти
розправить крила
і гайнути геть
ці грати-гілля
Їх і не порвати
Болото «гасить»
всяк любий порив
свободи.
Лишаюсь тут навік?
хто знає ж
коли ті Небеса
простять мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156375
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.11.2009
автор: Daos