Сіре, мляве зайченя
Вовк схопив зубами
І поніс його у ліс
Чимдалі від мами.
– От вечеря, - думав вовк, -
Вже лежить у роті.
Нині день пройшов мені
В щасті й безтурботті.
Тут назустріч лисеня
Притулилося до пня:
– Дядьку, грізний, лісовий,
– Шлях куди ведете?
Чи у гості ви до нас
В святки не зайдете?
Вовк хотів відповісти,
Ледь роззявив рота,
Зайчик стрибнув між кущі,
Наче у ворота…
– Де взялося в біса ти,
Щоб мене питати?
З рота їжа утекла –
Йду голодний спати!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156014
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.11.2009
автор: Анжелла