Душа мовчить з тобою наодинці,
Сльозами не вгамую свого болю.
Живу лише секунду...
Ти випустив мене на волю!
Торкаюсь пальцями забутих своїх губ,
Струною в серці ще тремтить печаль...
Я досі пам'ятаю ніжність твоїх рук,
Та ти пішов, а жаль...
Оспіване кохання нашими серцями
Ніколи не забуде білий світ.
Могли п'янити ми його сльозами,
Могли подарувати радості політ...
Могли розмалювати чорні стіни
Гарячим сонячним промінням,
Могли сховатися від власних тіней
І здивувати ангелів терпінням...
Могли...та вже немає вороття,
Немає тих ночей солодких, заворожених.
Немає мрій - завершилася боротьба,
В якій немає переможців й переможених.
Немає "нас", є "я" і "ти"...
І світ навколо більше вже не рай.
Я - порожнеча, лялька самоти,
Мене врятує only time...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155992
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2009
автор: k-ivanka