Він звик дивитися на світ
Крізь окуляр оптичного прицілу,
Він звик, коли сумління не болить,
Бо у прицілі ворог – не людина.
Він звик дивитися на світ,
Як той хижак, що так чека на жертву,
Він звик, коли інстинкт його кричить:
«Все те, що є поганим, мусить вмерти!»
Він звик дивитися на світ,
Який давно уже не чорно-білий,
Але тепер душа його болить,
Бо зрозумів він: ворог – теж людина…
Івано-Франківськ
16 листопада 2009р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155971
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.11.2009
автор: Сергій