етюд за вікном потяга №172

Зморене  біле  Сонце  -  
   Вицвівше  і  байдуже,  холодне...  
Можливо  просто  воно  за  літо  стомилось?
Сліпими  скупими  променями
   Розводить  похмурі  хмари...
Чи  може  в  осінніх  туманах  
     Воно  давно  теж  стало  хмарою???


Воно  посиівло  за  літо,
   Молочно  -  біле,  мов  коси  старої  людини...
Таке  ж  немічне  але  мудре...
 І  невідомо  що  важливіше  -
     Вогненне  проміння  що  гріє
         Чи  бліда  мудрість,  що  навчить  як  
                                         Зігрітись  
                                                       Самому???

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155862
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.11.2009
автор: ameli-meli