Четвертий рік дитя мале
Росте, не розмовляє.
Так вправно кашу манну їсть
І чаєм запиває.
Данилко бавиться, сопе –
Дитя таке кремезне.
Та тільки горе для батьків
І горе величезне.
Не розмовляє їх малюк,
Хоч би промовив слово.
Зі всім погоджується він,
Батькам лише нервово.
Сьогодні знову кашу їсть,
Що мама наварила.
І раптом слово, як окріп:
– Пересолила.
Чому всі роки ти мовчав? –
Запитує благально.
– Тому, матусю, що завжди
Варила ти нормально.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155779
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.11.2009
автор: Анжелла