„Смерть стоит того, чтобы жить,
а любовь стоит того чтобы ждать.”
(В. Цой)
Нас бояться, бо ми всі в чорному….
Нас обходять подалі люди -
Думають, що ми зазомбовані,
Пропащі і волоцюги.
На наших плечах балахони,
На холодних руках браслети
З твоїм фото… воно для нас
Замінює всі амулети.
Взявши гітару вперше
Ми вчимось на твоїх піснях,
Вони струмом б’ють прямо в серце,
Вони ллються сльозами в очах!!!
Нас бояться, бо ми всі в чорному…
(хоч душі лишаються чистими!!!)
Вже два покоління затронули
Слова, що тобою написані!!!!!!!!!
По тобі несемо ми реквієм
Кричимо, що мама-анархія!
„Кукушку” і „Перемен”,
В підвалі волають братія!
Ти лишаєшся досі живим !!!
В небо крикнемо голосно: ХОЙ!!!!
Народжений вмерти…. молодим…
Наш кумир, наш поет Віктор Цой!!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155738
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.11.2009
автор: Missi