Кімната...Тихо, всеодно. Чомусь не гріє вже вино,
Чомусь в руках цей дикий холод.
І грає музика сумна, і ти сидиш біля вікна,
І байдуже, що дощ іде. Тебе ніхто вже не зігріє
Твоя душа чомусь німіє і серце робиться пусте.
Життя все круто повернуло, порвало радісну струну,
Здається, що його не було і ти приснилася йому.
Здається, що це все уява, фантазія самотніх почуттів,
Гра розуму, така розвага, яку він раптом зупинив.
Тебе окутує туман і відголосок смутку й болю.
Тепер ти знаєш - все обман і ти не віриш більше в долю.
Не віриш в щирість почуттів, яку оспівують поети,
На згарищі його всіх слів ти забуваєш про сонети.
В кімнаті тихо дограє мелодія твоєї мрії
І відчай руку подає, штовхає в прірву безнадії.
Та ти сидиш, не ворухнешся і лиш кидаєш погляд дикий.
Можливо, завтра ти всміхнешся. Це перший крок, хоч й невеликий...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155218
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.11.2009
автор: Фіалка