Заготовив дров Павло, склав ззаду сараю,
Незадовго він замітив, що вони зникають.
Безпідставно не хотів нікого винити,
Але злодія, в цей раз, вирішив провчити.
Просвердлив в полінці дірку, туди пороху набив,
Зверху чопа забив вміло, щей глиною замастив.
Вже на ранок не було від полінця й сліду
Вибух стався десь опівдні, в оселі сусіда.
Добре, що у той час, там нікого не було -
Розірвало піч і комін, навіть вирвало вікно.
В один колір все злилося від чорної сажі,
Ледь оговтався сусід від того пейзажу.
Піч і комін довелося знову мурувати
Мабуть дров уже чужих, він не буде брати.
Зникли у селі крадіжки, якось незамітно
А сусіди, вдивовиж, зажили привітно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154858
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.11.2009
автор: Віктор Кущина