Я знов стою під білим,хмурим небом
І сльози вмить зливаються із краплями дощу
Повір,мені нічого вже не треба
Та серце твоє я не відпущу
Колись, коли все було так чудово
І час летів як пташка серед хмар
Коли навколо - барви кольрові
Той світ нагадував скарбницю чар...
Але тепер я бачу лише слід твоєї тіні
Вона далека й недозяжна, наче рай
І знову холод,на деревах білий іній
Я - Герда, ти - коханий Кай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154852
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.11.2009
автор: Закохана_в_мрію